Щороку 22-го січня в Україні святкують День Соборності.
Ідея соборності бере свій
початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в
Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались
українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип
Орлик. У ХVIIІ - початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між
сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея
знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для
боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна
єдність.
В
результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада
1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло
9 українських губерній.
Під впливом
цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних
партій створили Українську Національну Раду, а 10 листопада того ж року було
проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між
урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності.
Урочистий Акт Злуки розпочався
22 січня 1919 р. о 12.00 на Софіївському майдані, де зібралися
десятки тисяч киян. В присутності іноземних дипломантів держсекретар Л.
Цегельський передав голові Директорії В. Винниченкові Грамоту-ухвалу УНР. Було
зачитано універсал, в якому проголошено про з'єднання Західно - Української
Народної Республіки з Українською (Придніпрянською) Народною Республікою в одну
суверенну Народну Республіку. Від нині злилися в одно Галичина, Буковина,
Закарпаття, Придніпрянська Україна в одну Велику Україну.
На
жаль, це об’єднання виявилось нетривким, і невдовзі історія розпорядилась так,
що окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав. А
методи, якими було здійснене нове об’єднання “сходу” і “заходу” в 1939 році,
полишили в думах мільйонів українців незагоєні рани.
Ці вікопомні
історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної
демократичної України та утвердження національної ідеї. Отож зрозуміло, чому
однією з перших акцій, до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду
СРСР, а саме 22 січня 1990 р., став “живий ланцюг” між Києвом і
Львовом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як
запорука існування єдиної, соборної України.
День Соборності – це нагадування про
те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.